Отримали чергову звістку…. з фронту
Знов молодий…і знову наш земляк…
Сховалось сонце для батьків за горизонтом
Як їм змиритись з втратою?...
Мабуть…ніяк..
Вкладали душу, берегли, навчали…
Щоби віддати в лапи нікому не потрібної війни…
Щоби сьогодні на колінах всі клянчали
Знову прощатись…знову вдягати чорні хустини…
Простіть нас, молоді захисники,
Що змушені так рано покидати рідну маму…
Сьогодні Ви -… небеснії мандрівники… а мама…
Мама …ще довго чекатиме …на телеграму…
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне! Пам’ять! Що ти залишила? Пам’ятники, як символ про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми прикривав рідну землю.
Час…Час, немов перевіряючи на міцність, піддає нас новим і новим випробуванням. Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу. На Сході України гримлять вибухи й свистять кулі. Страшна звістка стукає у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких, серця справжніх героїв завмирають, завмирають, тому що Україну огорнула жалоба за своїх синів.
Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі. У нашому ліцеї знову встановлено пам’ятну дошку, пам’ятний знак, який знову і знову буде нагадувати нам про війну, про материнське та людське горе.
20 грудня у Звиняченському ліцеї відбулося відкриття меморіальної дошки Герою, випускнику та односельчанину Редчуку Дмитру.
На якому були присутні рідні та близькі Дмитра, колеги по роботі та бойові побратими, також секретар Горохівської міської Ради Ковальчук Наталія Василівна, перший заступник міського голови Ящукевич Максим Юрійович, керівник апарату Осоховська Світлана Леонідівна, заступник начальника управління, начальник відділу освіти управління освіти, культури, молоді спорту, соціального захисту та охорони здоров'я Горохівської міської ради Ничипорук Тетяна Іванівна. Дякуємо кожному за теплі та щирі слова, з сльозами на очах, про нашого Героя.
Почесне право відкрити пам’ятний знак воїну, який виконував обов’язок перед Батьківщиною надавалося дружині та сину.
Пролунала прониклива пісня, яка торкнулася душі кожного, «Біля тополі» у виконанні Сумери Анастасії та Павлік Зіни.
Учениці ліцею поклали квіти на могили полеглих Героїв, квіти на могили в село Красів та у місто Горохів були передані рідним.
Отець Назарій, настоятель храму Святителя Миколая Чудотворця ПЦУ, провів чин освячення дошки пам’яті.
Кожен з загиблих героїв залишається у нашій пам’яті . Дякуємо кожному. хто захищає нашу рідну державу.
А поки стоїмо.
Стоїмо що є сил.
Попереду важка зима.
Але наша весна прийде.
І вона буде синьо-жовта
Слава Україні!
Героям Слава!
