Свято Рідної мови у Звиняченському ліцеї підготували учні 6 і 9 класів.
Мова - це диво.
З нею людина розумна й щаслива.
Знаючи мову, спілкуються люди.
Мова загине - й народу не буде.
Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємося зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик рідної землі - Батьківщини.
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може того нічого поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ."
Такі переконливі слова звучали з уст школярів, які закликали:
" Бережімо наш найкращий цвіт- Рідну мову,
Збагачуймо її і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу!"
"Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас."
Гості свята побували на міському ринку і послухали гумореску про те, як купував один чоловік поросят з того села, що і його дружина, та й передумав брати й задаром.
Та гумореску, як дядько " по секрету, продавав овес, щоб кобила не почула".
А ще глядачі виконували цікаві завдання: відгадували слово за поданими епітетами.
Завершлося свято піснею Олександра Пономарьова "Заспіваймо пісню за Україну", що звучала, як клятва юних українців:
Ми ніколи не зречемося Рідної мови,
Ми ніколи не зречемося рідної землі.
І борітеся - поборете будь - які змови,
І борітеся - поборете, все що у злі...
У єдності сила українців, бо:
Ми єдина сім'я! Сестри ми і брати,-
Ми з тобою і є ця країна.
Україна - це я! Україна - це ти!
Україна - це ми, УКРАЇНА!
